Сім'я Григора Тютюнника
Типова помилка, якої припускаються під час розмови
про Григора Тютюнника: називають його Григорієм.
Хоча за документами він і справді записаний Григорієм, але оповідання і збірки завжди підписував своїм коротким ім’ям. У літературних і мистецьких колах усі теж знали його як Григора. Сталося так через те, що
на той час у літературі вже було відомим ім’я Григорія Тютюнника, автора повісті «Хмарка сонця не заступить», старшого брата Григора. Григорій-молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором. Доля надовго розвела обох братів: Григорій, колишній фронтовик, автор кількох повістей, роману «Вир» та поетичної збірки, проживав у Львові. Там він і похований на Личаківському цвинтарі. Григір після служби на Тихоокеанському флоті деякий час жив на Донбасі, вчився у Харківському університеті,
і, зрештою, оселився в Києві.
Григір разом із старшим братом Григорієм
Дитинство і юність без батька – доля багатьох дітей війни. З часом його для Григора Тютюнника замінив старший брат Григорій. Стосунки братів були непростими – вони почали тісно спілкуватися лише після того, як молодший брат повернувся зі служби на флоті.
Листуватись брати Тютюнники почали 1954 року, коли молодший Григір проходив флотську службу у Владивостоці. А незабаром брати вперше зустрілися у Львові, коли Григір приїхав до брата у коротку відпустку. Значною мірою, листування зміцнило їх братнє й творче спілкування. 1986 року у шостому номері журналу «Вітчизна» надрукували листування між Григорієм і Григором Тютюнниками під назвою «Закон спільного кореня».
Григір Тютюнник з дружиною Людмилою та синами Василем і Михайлом
Зі своєю дружиною, Людмилою Василівною Корецькою, Тютюнник познайомився в університеті. Родом вона була із села Верхня Мануйлівка Козельщанського району Полтавської області, навчалася на факультеті української філології, а сам письменник на російській. Спочатку він спілкувався і писав тільки російською, але завдяки своїй дружині, він цілком і назавжди перейшов на українську мову.
Одружився 1958 року, у них народилося двоє дітей – Михайло і Василь. Дружина працювала в одній із київських шкіл, викладала українську літературу.
Обидва сини, як і батьки, стали філологами .
Син Михайло, названий на честь дідуся, народився 24 січня 1963 року
в місті Артемівську Луганської області, закінчив романо-германський факультет КДУ ім. Шевченка. Написав спогад про батька “Живу його болем…”, опублікований у книжці “Вічна загадка любові” (1988).
Помер 2015 року від білокрів'я. Похований коло батька.
Син Василь 1970 року народження, закінчив факультет української філології КДУ ім. Шевченка. 2008 року емігрував до Латинської Америки, в даний час проживає в Чилі.
Григір Тютюнник зі своєю родиною.
Разом із сином Михайлом